Завдяки нашій експертизі і високоякісним продуктам, ми є надійним партнером для підприємств, які цінують якість, безпеку і ефективність в галузі промислової водопідготовки та гігієни виробництва. На нашому сайті ви знайдете детальну інформацію про кожен з наших продуктів, а також можливість зв’язатися з нашими фахівцями для отримання консультації та замовлення необхідних реагентів. Будьте впевнені, що обираючи нашу продукцію, ви отримуєте найкраще рішення для вашого бізнесу в галузі водопідготовки та гігієни виробництва.
Смак води залежить від її складу та кількості розчинених домішок. Один із основних параметрів, що впливають на органолептичні властивості – жорсткість. Вона залежить від кількості солей кальцію та магнію, що містяться у воді. Їхня підвищена кількість робить воду гіркуватою на смак. Надмірно пом’якшена рідина може мати кислуватий або солодкуватий відтінки.
Домішки, розчинені у воді та що впливають на її смак при підвищеній концентрації:
Згідно з НД, смак води оцінюється за п’ятибальною шкалою. Від 0 до 2 вода вважається придатною для пиття:
0 – смак відсутній;
1 – слабкий, ледь відчутний присмак;
2 — яскравіший присмак, що не викликає неприємних відчуттів.
Вода від трьох до п’яти балів має смак, який викликає несхвальний відгук і неприємна за органолептичними властивостями:
3 — помітний присмак, коли воду все ще можна пити;
4 – виникає виразний неприємний смак, який відбиває бажання пити воду;
5 – виразний неприємний смак, рідина непридатна для пиття.
За аналогією зі смаком, НД встановлює п’ятибальну систему оцінки запаху води. Він має схожу систему, за якої рідина в діапазоні 0-2 не викликає неприємних відчуттів. Вода, що оцінюється за запахом 3-5 балів, непридатна для пиття.
Вода, придатна для пиття, не повинна мати чітких неприємних запахів.
Природна властивість води, що залежить від наявності в ній гумінових речовин, які вимиваються з ґрунту під час формування поверхневих та підземних водойм.
Чиста питна вода має бути блакитнуватого відтінку, який може посилюватися залежно від товщини шару рідини. Змінений колір сигналізує про забруднення різними видами домішок.
Якісною можна вважати лише таку воду, кольоровість якої не перевищує 20 градусів.
Природна властивість води, зумовлена вмістом завислих речовин органічного і неорганічного походження (глини, мулу, органічних колоїдів, планктону і т.ін.)
Придатна для пиття вода має бути прозорою і не мати видимої каламутності.
Водневий показник (рН) — природна властивість води, зумовлена наявністю вільних іонів водню.
Цей показник використовують для визначення концентрації незв’язаних іонів водню, що містяться у воді. Величина показника pH характеризує швидкість протікання хімічних реакцій, впливає на ступінь корозійної агресивності, токсичності забруднюючих домішок тощо.
Відстежувати рівень рН критично важливо на кожній стадії водоочищення, оскільки відхилення його в той чи інший бік нададуть рідини специфічний запах, можуть позначитися на присмаку та зовнішньому вигляді, що в цілому говоритиме про неефективність водоочисних заходів.
Це показник провідності водою електричного струму, який визначається наявністю заряджених частинок – позитивних та негативних іонів. Цей показник тим вищий, чим більше в рідині знаходиться позитивно заряджених іонів – катіонів та негативних – аніонів. Тобто. електропровідність безпосередньо пов’язана з солевмістом води.
Солевміст – узагальнений кількісний показник вмісту розчинених домішок (солей) у воді.
Відсутність солей у воді позначиться і на її смаку, точніше, вона стане несмачною та надто прісною. Якщо ж говорити про солевміст з погляду відкладення накипу на стінках водонагрівальних приладів, то чим нижче цей показник, тим краще. Особливо якщо йдеться про солі жорсткості.
Жорсткість – природна властивість води, зумовлена наявністю так званих солей жорсткості, а саме кальцію і магнію. Розрізняють загальну жорсткість, карбонатну (тимчасову) і некарбонатну (постійну).
Карбонатна жорсткість обумовлена наявністю карбонатів та гідрокарбонатів кальцію та магнію. Усунути жорсткість цього типу практично цілком можна у процесі кип’ятіння. Завдяки цьому факту її ще називають тимчасовою.
Некарбонатна жорсткість визначається присутністю солей кальцію та магній сильних кислот (азотної, соляної, сірчаної). Усунути цю жорсткість кип’ятінням не можна, тому її називають постійною.
Залежно від жорсткості вода по-різному впливає на здоров’я людей. Різкий перехід від м’якої води до жорсткої може привести до диспепсії. Вода з високою жорсткістю сприяє виникненню дерматиту. Але й дуже м’яка вода може негативно впливати на організм унаслідок зменшення надходження передусім кальцію.
Таким чином, оптимальною є вода середньої жорсткості, тобто в межах 3,5-7,0 мг-екв/дм3.
Лужність – це загальне число гідроксильних іонів, що містяться в воді, а також аніонів слабких кислот. Лужність води може бути гідратна, карбонатна, бікарбонатна, в залежності від наявності в ній певних речовин.
Від лужності води безпосередньо залежить стан організму. Оптимальна норма лужності води допоможе налагодити такі функції організму:
обмінні процеси
відновлення мікрофлори кишечника
активізація мозкової діяльності за рахунок збагачення мозку киснем
зміцнення імунітету
В самому організмі людини переважають нейтральні або слаболужні рідини. Кисле середовище (низька лужність води) створює ідеальні умови для розвитку різних хвороб.
Тому дуже важливим є визначення лужності питної води і контроль цих показників.
Окисно-відновний потенціал – це здатність води вступати у біохімічні реакції. Потрапляючи всередину людського організму під час пиття, вода входить у контакт із внутрішніми рідинами організму.
Перманганатна окиснюваність – це кількість кисню (мг), що потрібна для хімічного окиснення легкоокиснюваних органічних і неорганічних речовин, які містяться в 1 дм3 води. Цей показник характеризує присутність у воді мінеральних та органічних речовин.
Висока перманганатна окиснюваність води свідчить про можливе забруднення джерела води легкоокиснюваними речовинами мінерального чи органічного походження.
Карбонати та гідрокарбонати – гідрокарбонати (НСО3-), на відміну від карбонатів (СО3-), у воді розчинні.
Його вміст впливає на жорсткість води. Головними джерелами надходження кальцію в поверхневі води є процеси хімічного вивітрювання та розчинення мінералів. Велика кількість кальцію потрапляє у водойми та ґрунти зі стічними промисловими водами.
Вживання води з підвищеним вмістом кальцію призводить до зниження моторики шлунка і накопичення солей в організмі. Це загрожує, в першу чергу, порушенням обміну речовин.
Також надмірна кількість катіонів кальцію може негативно позначитися на роботі серцево-судинної системи. Адже саме вони беруть участь в контролі над серцевим ритмом. Що найдивніше — кальцій, вірніше підвищений його вміст у воді і регулярне її вживання, стає винуватцем ревматичних захворювань.
При поливі надмірна кількість солей кальцію може відкладатися на поливному обладнанні, та при кип’ятінні утворювати накип.
Як і кальцій впливає на жорсткість води. Чим більше його вміст, тім більше жорсткість води. У поверхневі води магній потрапляє в основному внаслідок процесів хімічного вивітрювання та розчинення різних мінералів. Головним джерелом попадання в воду солей магнію є розмивання цією водою природних покладів вапняків, гіпсу та доломіту. Великі кількості магнію можуть надходити у водойми зі стічними водами металургійних, хімічних та інших підприємств. У річкових водах вміст магнію звичайно коливається від декількох одиниць до десятків міліграмів у 1 дм3. Втім, вміст магнію в поверхневих водах схильний до помітних коливань: як правило, максимальні концентрації спостерігаються в засушливий період, мінімальні – у період паводків.
Форма магнію, який надходить в організм із водою, характеризується вищим ступенем біонакопичення, ніж магній з продуктів харчування.
Практично у всіх водах є ще одні речовини — хлориди. Вони з’являються у рідині у формі солей натрію, калію, магнію та інших металів.
Хлориди здатні надавати воді солоного смаку, тобто погіршувати її органолептичні властивості.
У питній воді вони завжди містяться одночасно з сульфатами. І якщо нарізно хлориди при великих концентраціях не погіршують органолептичних властивостей води, то разом з сульфатами вони надають їй неприємного солонуватого смаку.
Вода, котра містить багато хлоридів, несприятливо позначається на шлунковій секреції.
Це велика група мінералів (понад 200), що представляє собою солі сірчаної кислоти (H2SO4). У воду вони потрапляють при вимиванні з ґрунту, або при забрудненні водойми стічними водами.
Висока кількість сульфатів особливо разом з хлоридами легко визначається смаком. Вода набуває солонуватий присмак з легкою гіркуватістю, її неприємно пити.
Залізо що міститься у воді, буває кількох типів:
Бактеріальне. Не виявляється неозброєним поглядом при невеликій кількості. У свердловинах та водоймищах може створювати м’який желеподібний осад або райдужну плівку на поверхні води.
Колоїдне. Розчинене колоїдне залізо може пофарбувати воду в коричневі, жовті або червоні відтінки.
Воду з підвищеною кількістю заліза не рекомендується використовувати у побуті та для пиття. Воно може завдати шкоди здоров’ю. При постійному вживанні води з підвищеною кількістю заліза збільшується ризик виразок шлунку та дванадцятипалої кишки. Побутова техніка також страждає від надмірної кількості заліза. Воно осідає на стінках водопровідних комунікацій, може призводити до поломки пральних, посудомийних та інших машин.
Потрапляє у воду декількома шляхами: через гірські породи розчинних солей натрію (вуглекислі, сірчанокислі, хлористі), через промислові та господарські стічні води, через води з полів, що зрошуються.
Якщо натрій у воді знаходиться в надлишку, то він може підвищувати тиск крові, сприяти накопиченню рідини в організмі і викликати набряки. Також надлишок натрію в організмі виснажує запаси калію.
Під розчинним киснем води розуміють кількість кисню, що міститься в 1 дм3 води. Кисень повітря дифундує у воду і розчиняється в ній.
У разі забруднення води органічними речовинами зменшується вміст розчинного кисню. До його зменшення призводить також бурхливий розвиток водоростей, що спостерігається при потраплянні у воду компонентів мінеральних добрив.
Практично у всіх водах, і особливо підземних, присутні й азотовмісні речовини, такі як нітрити NO2 та нітрати NO3. Вони є продуктами розпаду органічних домішок і свідчать, що у воді присутні органічні речовини тваринного походження. Утворюються нітрати, нітрити та солі через розкладання сечовини та білків, що містяться у стічних водах.
Висока концентрація нітратів може привести до таких захворювань як атрофічний гастрит так рак шлунку.
Іони амонію також вказують на забруднення чи близькість його джерела. Зазвичай підвищені концентрації цієї речовини виявляються поруч із комунальними очисними спорудами, великими поселеннями, тваринницькими фермами.
Вода, в якій високий вміст амонію, може спричинити порушення окисної функції крові.
Силікати – солі силікатної кислоти. Силікати у воді нерозчинні, за винятком силікатів натрію і калію. Підвищена концентрація силікатів впливає на водну екосистему, проте наслідки та їх інтенсивність залежать від місцевої ситуації, наприклад, сезону, вмісту фосфору, концентрації азоту та кремнію у воді води тощо.
Надлишок кремнію призводить до силікозу. Це важке захворювання легеневої тканини. Крім фіброзу легенів при надмірному надходженні кремнію спостерігається сечокам’яна хвороба, злоякісні утворення в легенях, шлунково-кишковому тракті. До того ж, двоокис кремнію шкідливо впливає на кровоносну і центральну нервову системи людини. Хвороба розвивається стадійно і може ускладнюватися туберкульозом.
Джерелом забруднення ґрунтової води міддю є промислові підприємства.
Найнебезпечніше, що цей метал не виводяться з організму. З роками він накопичується у вигляді відкладень і тривалий час токсично впливає на людину.
Це природний мінерал, який виникає в породах та ґрунтах. Марганець рідко зустрічається один у воді. Він часто зустрічається в залізорудних водах, але рідше, ніж залізо. Хімічно його можна вважати близьким родичем заліза, оскільки він зустрічається в тих же формах, що і залізо.
Перевищення норми марганцю може потенційно викликати серйозні проблеми зі здоров’ям. Довготривалий вплив марганцю може спричинити токсичність нервової системи та подібні симптоми Паркінсона, особливо у дітей, людей похилого віку та вагітних.
Марганцеві відкладення можуть накопичуватися в трубопроводах, напірних баках, водяних обігрівачах та пом’якшувачах води, зменшуючи наявну кількість води та тиску в системі.
